Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
У давнину зачіска українки могла розповісти про її вік та сімейний стан без жодних слів. Однією з таких прикрас був кісник: яскравий аксесуар у косі незаміжньої дівчини давав парубкам зрозуміти, що її вже можна сватати.
Кісником називали вузьку стрічку із шовку, оксамиту або атласу, якою скріплювали та прикрашали кінчик коси. Заможніші дівчата носили дорожчі варіанти, оздоблені бісером, лелітками, золотими нитками та важкими китицями.
Прикраса мала не лише декоративне призначення. Важкі китиці відтягували косу донизу, через що вона візуально здавалася довшою, густішою та важчою. А довге й густе волосся вважалося однією з головних ознак дівочої краси.
Кіснику приписували й захисні властивості. Волосся в народних уявленнях пов’язували з життєвою силою людини, тому яскрава стрічка мала виконувати роль оберега.
Вірили, що помітний кісник першим приверне погляд недоброзичливої людини та забере на себе можливий пристріт. Особливе значення тому мали яскраві стрічки та блискучі прикраси.
Перший кісник дівчинка могла отримати ще в дитинстві. Приблизно у віці 5–7 років існував обряд, під час якого їй уперше урочисто заплітали косу та вплітали прикрасу.
Відтоді заплетене волосся ставало частиною її звичного вигляду. Але з віком змінювалося й значення самого кісника.
Найпомітніші та найбагатше прикрашені кісники носили дівчата, які вже досягли шлюбного віку. Такий аксесуар фактично ставав знаком для парубків: дівчина незаміжня і її можна сватати.
З кісником був пов’язаний і один із найважливіших весільних обрядів — розплітання коси. Напередодні шлюбу наречену саджали на діжу з хлібом, після чого старший брат або дружки під обрядові пісні виймали прикрасу з її волосся.
Цей момент означав прощання з дівоцтвом та перехід до нового статусу заміжньої жінки. Після весілля колишня наречена вже не могла носити зачіску так, як робила це дівчиною.
Сам кісник при цьому не обов’язково залишався в неї. Наречена могла передати його молодшій незаміжній сестрі або близькій подрузі.
Тож маленька прикраса у волоссі мала для наших предків одразу кілька значень. Вона робила косу ефектнішою, слугувала оберегом, позначала дорослішання дівчини, а згодом могла повідомляти оточенню, що вона вже готова до сватання.
